Справжній контекстуалізм

На фото зв'язок з контекстом начебто очевидний: будинок вростає в ландшафт і зливається з природою. Але це було б занадто банально і просто.

Справжній контекстний підхід британські архітектори Loyn & Co. показують зсередини. Новий будинок витіснив всі минулі споруди, він абсолютно іншої форми і стилістики, але це зроблено саме для того, щоб ще більше підкреслити історію місця.

 

Керівник бюро Кріс Лойна: "Ми зберегли пам'ять про будівлі, перетворивши їх у відбиток часу.  Так ми зачепилися за історію будівлі і залишили в новому проекті натяки на колишні будівлі, а на даху влаштували газон".

Архітектори застосували концепцію колищнього місця навиворіт.

Показуємо на трьох елементах.

1.Дорогу перетворили в коридор

 Новий будинок загальною площею 490 кв. м зайняв всю ділянку, де раніше окремо стояли будинок, гараж і господарські споруди. Між собою їх пов'язувала під'їзна дорога. Якраз її архітектори залишили на тому ж місці, тільки перетворили в коридор тих же габаритів.

2.На місці старих будівель розташувались внутрішні дворики

Якщо дорога змінилася, але зберегла свою функцію, то з минулими будівлями вчинили інакше. Нові кімнати зайняли весь простір ділянки, а колишні споруди перетворили у внутрішні двори між ними. Навколо них функціонує простір будинку. З господарських будівель вони перетворилися в зони притягання і відпочинку.

Стіни дворів навіть хотіли побудувати з того ж каменю, що були будівлі, але заради галереї зійшлися на чорному бетоні, яких служить єдиним тлом для картин і кольором позначає силует колишніх об'єктів

Двори виконують різні функції. Північний об'єднує дві майстерні. Художники працюють окремо, і зустрічаються в перервах якраз у дворі під деревом. Південний зробили більш представницьким, він виходить до вітальні. Раніше на цьому місці розташовувався свинарник, а сьогодні - декоративний басейн зі скульптурами.

3. Найкращі вигляди на долину акцентували в рамах фасаду

Фасаду як такого немає: дві бетонних плити з склінням між ними. І завдання було не скомпонувати разом елементи, а розставити видові акценти зсередини. З вітальні відкривається вид на всю долину завдяки суцільному склінню. У спальнях ж вікна розташовані тільки на кутах. Майстерні теж пов'язані: свій коридор в природу вони отримують через отвори у внутрішніх дворах.

Так що ж таке справжній контекстуальний підхід?

Outhouse увійшов в шорт-лист Призу Стірлінга і в фінал премії на кращий будинок року Великобританії. Але подібних вбудованих в рельєф проектів багато, а виділили саме цей. Журі показує, що повага контексту не в тому, як будівля вписується або повторює оточення, а як цей зв'язок відчувають люди, що живуть чи працюють в будівлі щодня.

Художники шукали укриття для роботи, і отримали «притулок» в усіх сенсах: з одного боку, Outhouse - сучасна модель землянки, закопаної в пагорб, з іншого - фігуральний «притулок» історії, простір якого зберігає пам'ять місця. Саме такий підхід до проекту в архітектурі і можна вважати по-справжньому контекстуальним.

Джерело - archspeech