Всі креслення і схеми підготував Міжнародний інститут кладки IMI.
Колекцію з 240 схем розробляли спеціально на допомогу архітекторам і проектувальникам. Крім конструкцій зовнішніх стін, наводять рішення підлог, облицювання плиткою зовні і зсередини. Кожна схема підписана за елементами.
Основні вузли перенесли в 3D-моделі для SketchUp. На них розбирають примикання покрівлі, деталі віконних прорізів і міжповерхових перекриттів, вузли з димоходами.
"Я програмую відносини. Коли Ви це уявляєте, хіба не думаєте
автоматично про "архітектора"? Напевно, ні. Це тому, що більшість людей думають,
що архітектори проектують будинки і міста, але насправді ми
створюємо відносини, тому що міста - це люди. Це місця, де збираються люди
для різного роду обміну. І крім того, контури будинків - це
своєрідний осередок проживання характерних комах, рослин і тварин, із своєю особливою атмосферою.
Але сьогодні ці "міські поселення"
зазнають дисбалансу. Кліматичні зміни, разом з політичними
і економічними проблемами, завдають шкоди; вони накопичуються, тим самим
погіршують стан міст і людей, які в них живуть"
Уряд Французької Полінезії підписав контракт з каліфорнійським
Інститутом сістейдінга (Будівництва плаваючого житла) щодо будівництва
першого в світі плаваючого міста. Про це повідомляє Daily Mail.
Як сказано в повідомленні, місто розташується поруч з островом Таїті в
Тихому океані, а будівництво обіцяють розпочати в 2019 році.
Платформи будуть побудовані з армованого бетону та зможуть витримувати
будівлі до трьох поверхів. Термін експлуатації таких платформ – близько
100 років, а вартість однієї близько 15 млн долларів. Таким чином,
основа плаваючого міста буде коштувати більше 160 млн долларів.
Згідно з підписаним між Інститутом та урядом Французької Полінезії
контрактом, місто має нести місцевій владі економічний прибуток і не
нашкодити екології. Автори проекту розраховують, що жителями
Артізанополіса зможуть стати від 250 до 300 осіб.
Вчені Массачусетського технологічного інституту отримали модель одного з найміцніших матеріалів: при щільності в 5 відсотків від щільності сталі він в 10 разів міцніше її.
Матеріал зроблений на основі графену - шару вуглецю товщиною в один атом. Щоб отримати просторову міцну систему вчені придумали пористу графенову структуру в вигляді гіроїда. Це форма при мінімально можливій площі поверхні нескінченно з'єднується і повторюється у всіх трьох вимірах.
Під пресом вчені тестували різні модифікації структури, щоб визначити форму з оптимальним співвідношенням щільності і міцності. За словами фізиків, отримана модель підходить і для інших конструкцій: така геометрія буде ефективно працювати з композитами, сталлю і залізобетоном.
Коли ж людство навчиться виробляти графен у великих обсягах, будівельна індустрія кардинально зміниться. З такою міцністю можна буде будувати багатокілометрові хмарочоси, що фільтрують повітря оболонки для міст і надшвидкісні ліфти на орбіту Землі.
Графен використовують і у вигляді вуглецевих нанотрубок. З ними міцність пінобетону зростає в два рази, а цегли - на 40%. До того ж трубки надзвичайно стійкі до проявів корозії.
На фото зв'язок з контекстом начебто очевидний: будинок вростає в
ландшафт і зливається з природою. Але це було б занадто банально і
просто.
Справжній контекстний підхід британські архітектори Loyn & Co. показують зсередини. Новий будинок витіснив всі минулі споруди, він абсолютно іншої форми і стилістики, але це зроблено саме для того, щоб ще більше підкреслити історію місця.
Керівник бюро Кріс Лойна: "Ми зберегли пам'ять про будівлі, перетворивши їх у відбиток часу. Так ми зачепилися за історію будівлі і залишили в новому проекті натяки на колишні будівлі, а на даху влаштували газон".
Архітектори застосували концепцію колищнього місця навиворіт.
Показуємо на трьох елементах.
1.Дорогу перетворили в коридор
Новий будинок загальною площею 490 кв. м зайняв всю ділянку, де раніше окремо стояли будинок, гараж і господарські споруди. Між собою їх пов'язувала під'їзна дорога. Якраз її архітектори залишили на тому ж місці, тільки перетворили в коридор тих же габаритів.
2.На місці старих будівель розташувались внутрішні дворики
Якщо дорога змінилася, але зберегла свою функцію, то з минулими будівлями вчинили інакше. Нові кімнати зайняли весь простір ділянки, а колишні споруди перетворили у внутрішні двори між ними. Навколо них функціонує простір будинку. З господарських будівель вони перетворилися в зони притягання і відпочинку.
Стіни дворів навіть хотіли побудувати з того ж каменю, що були будівлі, але заради галереї зійшлися на чорному бетоні, яких служить єдиним тлом для картин і кольором позначає силует колишніх об'єктів
Двори виконують різні функції. Північний об'єднує дві майстерні. Художники працюють окремо, і зустрічаються в перервах якраз у дворі під деревом. Південний зробили більш представницьким, він виходить до вітальні. Раніше на цьому місці розташовувався свинарник, а сьогодні - декоративний басейн зі скульптурами.
3. Найкращі вигляди на долину акцентували в рамах фасаду
Фасаду як такого немає: дві бетонних плити з склінням між ними. І завдання було не скомпонувати разом елементи, а розставити видові акценти зсередини. З вітальні відкривається вид на всю долину завдяки суцільному склінню. У спальнях ж вікна розташовані тільки на кутах. Майстерні теж пов'язані: свій коридор в природу вони отримують через отвори у внутрішніх дворах.
Так що ж таке справжній контекстуальний підхід?
Outhouse увійшов в шорт-лист Призу Стірлінга і в фінал премії на кращий будинок року Великобританії. Але подібних вбудованих в рельєф проектів багато, а виділили саме цей. Журі показує, що повага контексту не в тому, як будівля вписується або повторює оточення, а як цей зв'язок відчувають люди, що живуть чи працюють в будівлі щодня.
Художники шукали укриття для роботи, і отримали «притулок» в усіх сенсах: з одного боку, Outhouse - сучасна модель землянки, закопаної в пагорб, з іншого - фігуральний «притулок» історії, простір якого зберігає пам'ять місця. Саме такий підхід до проекту в архітектурі і можна вважати по-справжньому контекстуальним.
Портал Collective Housing Atlas створений, щоб допомогти архітектору швидко знаходити приклади конкретних типологій житлових будинків і квартир.
Архів сайту розбитий на три частини: типологія блоку в різних варіаціях, типологія вежі і каталог окремих квартир.
Під першим розділом об'єднані 11 типологій: від будинків-пластин до блокованих проектів і квартальної забудови. Також автори поділяють проекти по глибині блоку, типу комунікації і орієнтації по відношенню до міста.
Типологію баштового будинку автори поділяють на 7 категорій відповідно до кількості квартир на поверсі. В каталозі квартир в цілому 16 різних підрозділів, які розрізняються по орієнтації, поверховості та виду комунікації.
Комплекс Т3 в Міннеаполісі облицьований сталевими листами, але всередині
зберіг повністю дерев'яний інтер'єр, якщо не брати до уваги
залізобетонного ядра. Автори проекту - Michael Green Architecture,
канадські ідеологи висотного будівництва з дерева.
Головні факти та переваги будівлі:
Каркас звели швидше в порівнянні з подібними конструкціями із залізобетону і сталі: всього за 2,5 місяці при середній швидкості в 9 днів на поверх.
Перекриття зробили із 1100 NLT-панелей, Nail Laminated Timber - масив з зрощених цвяхами дощок.
Більшу частину панелей набирали з уже частково зіпсованих жуками-короїдами дерев.
У будівлі використовували 3600 кубометрів деревини, яка поглине 3200 тон вуглецю за термін служби комплексу.
Заощадили на меншій глибині фундаменту, оскільки каркас легше сталевого аналога на 30% і залізобетонного на 60%.
Детальніше про конструкції будівлі розповідає компанія
StructureCraft, яка відповідала в проекті за дерев'яний каркас. На сайті
викладають фотографії деталей, пояснюють, чому обрали NLT-панелі,
показують відео процесу будівництва.
